<br />
<b>Warning</b>:  Undefined property: stdClass::$helix_ultimate_image_alt_txt in <b>/sata2/home/users/defensetr/www/www.defensetrends.com.ua/plugins/system/helixultimate/overrides/layouts/joomla/content/full_image.php</b> on line <b>57</b><br />

СТРАТЕГІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

В умовах триваючої російської агресії проти України та загрози масштабного вторгнення ЗС РФ на територію нашої держави, на фоні глобальних змін у геополітичній та геостратегічній обстановці у світі, а також нагальної необхідності проведення успішного реформування сектору безпеки та оборони України, Центром воєнної політики та політики безпеки прийняте рішення про розширення проєкту “Defense Trends/Оборонні тенденції”  та випуск вже у лютому місяці цього року першого номеру однойменного номеру журналу у електронному та друкованому вигляді. Метою проєкту визначено сприяння підвищенню рівня обороноздатності України шляхом доведення до керівництва усіх гілок влади, персоналу Збройних Сил України та інших силових структур, а також небайдужої громадськості вирішального значення впровадження сучасних технологій у способи збройної боротьби, спонукаючи лідерів у сфері безпеки та оборони до прийняття ефективних управлінських рішень та впровадження в життя новітніх технологічних розробок.

На наше переконання створення необхідних інтегрованих оборонних спроможностей неможливе без знання та розуміння загальних тенденцій та стратегічних напрямів розвитку ситуації у світі. Україна, яка за своїми економічними, технологічними та воєнно-технічними масштабами не претендує на місце у G7 і навіть у G20, для забезпечення власних національних інтересів має чітко розуміти стратегічні перспективи нового світового устрою, що народжується, прагматично та зрозуміло визначати і формулювати свої оборонні та зовнішньополітичні пріоритети і послідовно забезпечувати їх практичну реалізацію.

flag 2

В рамках проєкту ми будемо знайомити вас зі стратегічними оцінками та прогнозами провідних іноземних та вітчизняних науково-дослідних та аналітичних центрів.

Так, на думку експертів Лондонського Інституту стратегічних досліджень (The International Institute for Strategic Studies - IISS), поточну стратегічну ситуацію у світі вкрай важко вмістити в рамки стандартної типології або втиснути у формат короткого резюме. Такі кліше як світовий “порядок після Холодної війни”, “повернення до конфлікту між великими державами”, “Азіатський вік”, “світ G2”, “багатополярність”, або її влучне визначення “G-0”, жодним чином не передають важливої суті того, що відбувається. Від намагань описати сьогоднішній світовий порядок лише однією фразою політичні оглядачі та коментатори впадають у розпач.

«Різноманіття питань,

які мають стратегічний вплив,

збентежує навіть найбільш

авторитетних аналітиків».

Спроби звести нитки розрізнених подій воєдино та надати їм цілісну оцінку також занадто вразливі до існуючої інтелектуальної манери аналізу або особистого досвіду окремого дослідника. Яким чином найкраще врахувати питому вагу важливості COVID-19, перетворення Китаю на супердержаву, гонки новітніх технологій та перспектив усунення взаємозалежності, зростаючої привабливості економічної державності, масштабного застосування “мереж впливу”, за безпосередньої підтримки державних органів, збільшення кібернетичних загроз, виходу Америки із існуючих зон бойових дій, зростання як лівого, так і правого авторитаризму, розмивання існуючого “правового світоустрою” або невідкладності боротьби зі змінами клімату? Різноманіття питань, які мають стратегічний вплив, збентежує навіть найбільш авторитетних аналітиків.

Не зважаючи на зазначене, належне стратегічне мислення вимагає вміння відділяти справжні тенденції від модних тенденційностей, щоб мати здатність визначати яка саме тематика має привернути або приверне увагу впливових політиків, які мають розв’язувати міжнародні конфлікти. На думку редакції, зазначене є особливо актуальним для пошуку шляхів вирішення збройного конфлікту з Російською Федерації в інтересах України, а також – не менш важливо – створення умов для недопущення подібного у далекосяжній стратегічній перспективі.


США - АФГАНІСТАН
З наближенням 2022 року декілька регіональних конфліктів будуть все більш локалізуватися. Наступила втома від міжнародного втручання. Більш усього вона торкнулася США, особливо їх дій в Афганістані. Оголошення адміністрацією президента Дж.Байдена рішення про повне виведення американських військ з Афганістану до 20-ї річниці нападу 11 вересня 2001 року, передбачувано призвело до відновлення наступу талібів. Як наслідок, велика частина урядових афганських військ, які втратили віру в своє керівництво, перейшли на бік Талібану.

США Афганистан

Логічно, що у результаті перерозподілу навантаження щодо стримування контрольованого Талібаном Афганістану, воно, в першу чергу, впаде на його найближчих сусідів. Вкрай важливим, у цьому контексті, буде реакція та ставлення Пакистану. Індія, в свою чергу, буде розглядати Афганістан як потенційного підживлювача зростаючої терористичної загрози. Росія і Центральноазіатські країни будуть поступово відновлювати свій безпосередній інтерес до цієї країни. Іран буде поділяти інтереси з Талібаном для забезпечення перемоги над Ісламською державою – провінцією Хорасан (ІДІЛ - ПХ), хоча розбіжності на релігійному підґрунті будуть стримувати встановлення стратегічного партнерства. Китай має уважно визначитися, які відносини йому корисно сформувати з Талібаном, з урахуванням того, що останній підтримує Східно-Туркестанський Ісламський Рух (СТІР), а Пекін, зі свого боку, хотів би це припинити. Країни Перської затоки будуть з насторогою ставитися до будь-якої спроби відродження Аль-Каїди або інших терористичних угруповань та одночасно враховувати нові реалії у своїй регіональній дипломатії. Сусіди Афганістана будуть вимушені вжити додаткових заходів для стримування потоків біженців, наркотиків або тероризму. Безпека у Південній Азії знизиться ще на один рівень.

«Наступила втома від

міжнародного втручання».


Рішення США вийти з Афганістану спонукає інші країни НАТО робити теж саме. Спосіб виходу з бойових дій є важливим з точки зору його наслідків. Проте ті, хто говорить про стратегію виводу більше думають про “вивід”, ніж про “стратегію”. США, на жаль, вимушено залишили Афганістан сам на сам з його дисфункціонуючими механізмами, при цьому вважаючи, що свою частину роботи вони все ж таки виконали.

ФРАНЦІЯ-МАЛІ
Втома від втручання вплинула до певного ступеня й на Францію, яка вирішила на порядок скоротити свою присутність у Малі: з тисяч до сотень військових. В цій країні також настає період невизначеності щодо здатності місцевих сил стримувати існуючі терористичні загрози. Безпека в Сахелі буде й надалі розпадатися. Вплив на Європейську безпеку поки що остаточно оцінити важко, але не враховувати неможливо.

Франция мали

Північна Африка є стратегічно важливою частиною найближчого сусідства південної Європи. В той час коли Європа з новим канцлером Германії та президентом Франції, який вступає в електоральний сезон, намагається знайти спільний підхід до відносин з Росією, небезпека на південному узбережжі Середземного моря буде впливати на розуміння стратегічної та гуманітарної обстановки в регіоні. Європейці будуть вимушені відповідати на виклики своїй безпеці на всіх флангах в умовах лише періодичної уваги з боку США.

«Європейці будуть вимушені відповідати

на виклики своїй безпеці на всіх флангах

в умовах лише періодичної уваги з боку США».

Україна, яка брала або розглядала можливість участі в обох операціях зі сподіваннями, що її внесок у забезпечення безпеки в тих регіонах спільно з країнами, які намагаються безпосередньо впливати на її ворога в її національних інтересах, також втратить ці хоча й невеликі, але все ж таки додаткові важелі впливу.

ПЕРСЬКА ЗАТОКА
В районі Перської затоки Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати (ОАЄ) дійшли до висновку, що їх військове втручання до Ємену не дало бажаних результатів і також зменшили рівень своїх військових операцій, націлившись на пошук політичного рішення, хоча це й виглядає ілюзорним з огляду на появу нових формувань у хуситській опозиції та переконань деякої частини її керівництва, що досягнення прогресу можливе скоріше завдяки військовим зусиллям, а ніж пошуку дипломатичного компромісу.

Ємен

Ризики комерційному судноплавству у Перській затоці – як, наприклад, випадок з атакою танкеру “Mercer Street” безпілотним літальним апаратом (БПЛА) – можуть і надалі зберігатися. Іран буде розглядати його [судноплавство] як джерело легких здобутків та має досить багато способів йому загрожувати, хоча на перший погляд ці способи є доволі сумнівними. Зацікавленим сторонам необхідно розробити стратегії для кращого захисту комерційного морського трафіку в регіоні та стримування розповсюдження зброї, яка може йому загрожувати та перешкоджати.

Такий розвиток подій у Південній Азії, Північній Африці та в районі Перської затоки свідчить про досить велику вірогідність того, що у наступному році антитерористична діяльність знову стане пріоритетною у світовому порядку денному. Є відома максима професіоналів в галузі протидії тероризму: коли про щось говорять мало, цим варто збентежитися. Тиша провокує підозри. Зі зменшенням зовнішньої військової присутності в Афганістані, Малі та Ємені без компенсації цього зміцненням національного врядування, ризик відновлення або інтенсифікації терористичної активності потенційно збільшується на усіх рівнях: місцевому, регіональному та міжнародному. Втомленість від втручання та стратегічна нестриманість є двома сторонами однієї медалі. Ніяка – навіть підвищена – увага та стурбованість не можуть запобігти зростанню загроз, а їхнє співіснування може навіть надихнути злонамірених міжнародних гравців на спробу спіймати свою удачу. Лідери у Північній Америці та Європі, не заважаючи на своє можливе стратегічне роздратування, мають знайти шляхи співпраці з пошуку інструментів протидії тероризму в цих нових умовах.

«У наступному році

антитерористична діяльність знову

стане пріоритетною у світовому

порядку денному».

middle east b

БЛИЗЬКИЙ СХІД
На Близькому Сході спостерігається менше втоми від втручання з боку Ірану, чиї добре підтримувані мережі впливу залишаються здатними ефективно сприяти досягненню політичних цілей в декількох країнах, де вони діють. Зманіпульовані вибори Президента Ебрахіма Раісі вплинули на підсилення ролі Корпусу Стражів Ісламської Революції (КСІР), який опинився в самому центрі урядового апарату Ірану. Це, в свою чергу, забезпечує повний контроль КСІР за розвитком регіональних партнерств, підвищуючи перспективи збільшення зусиль для зміщення регіональних балансів сили на користь інтересів Ірану. КСІР дорожить своєю міжнародною мережею впливу та державною програмою виробництва балістичних ракет навіть більше, ніж ядерним проєктом. В той же час, шанси отримати задовільну для Ірану додаткову угоду до існуючої ядерної угоди, відомої як Спільний комплексний план дій (СКПД), є досить обмеженими. Новий уряд прагне зняття санкцій, проте для досягнення цього навряд чи погодиться на обмеження власних регіональних заходів впливу, навіть якщо це буде внесено до проєкту тексту угоди, що наразі дискутується.
Иран
Із зазначеним пов’язано й можливе зростання напруження у відносинах з Ізраїлем. Країни Перської затоки однаково бентежить як розвиток Іраном власної ядерної програми, так і можливість розв’язання війни для запобігання її остаточної реалізації. Авраамські зусилля, завдяки яким були встановлені офіційні дипломатичні відносини між ОАЕ, Бахрейном та Ізраїлем, були здебільшого досягнуті завдяки спільній стратегічній антипатії до Ірану та його політики. Поява КСІР в центрі іранської регіональної політики викликає значне занепокоєння на іншому березі Перської затоки.

«Безпека в районі Перської

затоки буде нестійкою».

Одночасна акселерація іранської ядерної програми та можлива суттєва інтенсифікація його заходів впливу в районі Перської затоки, а також в Іраку, Сирії, Лівані та Ємені є надзвичайним викликом для США та їх регіональних партнерів. При цьому вірогідність прийняття розроблюваної трудомісткої стратегії для протидії регіональній політиці Ірану є доволі низькою. Вікно для уповільнення іранської ядерної програми зачиняється. Безпека в районі Перської затоки буде нестійкою.

КИТАЙ
Ці нерайдужні тенденції зіштовхуються з реальністю того, що заходи з вироблення рішень стосовно відносин з Китаєм посідають найважливіші місця в порядку денному зовнішніх відносин практично кожної держави. Вже певний період часу Китай розкачує геоекономічну гойдалку. Як наслідок, економіки багатьох країн піднімаються або йдуть на спад в ритмі купівельних спроможностей та смаків Пекіна.

китай

Сьогодні ці коливання Китаю відчутні вже на геостратегічному рівні. КНР вже не бажає грати важливу роль лише в Азії і все біль самоутверджується у статусі одного зі світових лідерів.
“Яка ваша політика щодо Китаю?”. Наразі на це запитання мають відповісти більшість урядів та міжнародних бізнесових організацій. Здатність надання зрозумілої відповіді та її адаптація до умов, що постійно змінюються, є надзвичайно складним завданням. В цих умовах Міністерство оборони США задекларувало Індо-Тихоокеанський регіон головним театром своїх стратегічних інтересів.

«Міністерство оборони США

задекларувало Індо-Тихоокеанський

регіон головним театром

своїх стратегічних інтересів».

Стратегічна екстраверсія Китаю сьогодні вийшла за межі захисту його традиційних ключових інтересів. Амбіції ініціативи “Один пояс, один шлях” (ОПОШ) мають глобальний характер. Китай заявив про свої національні інтереси в кожному куточку світу. Він скаржиться на інтернаціоналізацію питань, які вважає чисто внутрішніми, та відверто “одомашнює” питання, які інші справедливо вважають міжнародними. Цілі Президента Сі Цзиньпіня також прив’язані до дипломатичного менталітету, який надзвичайно чутливий до будь-яких намагань посягнути на національну гордість країни. В результаті, так-звана політика дипломатії у стилі “бойового духа вовка” тримає місцевих офіційних посадових осіб у стані “підвищеної бойової готовності” для відповіді на будь-яку образу або критику Китаю. Наприклад, на Австралію, поруч з іншими країнами, накладалися серйозні санкції за публічні висловлювання її високопосадовців та національне законодавство, яке не містить достатньої поваги до сучасного статусу Китаю та його намірів.

США ТА КИТАЙ
США, в свою чергу, досягли двопартійного консенсусу стосовно того, що Китай є конкурентним викликом на багатьох фронтах. Пентагон сфокусував свою військову стратегію на Індо-Тихоокеанський регіон та вітає “доцільну присутність” в ньому військово-морських сил європейських країн. Розвідувальні агентства сконцентровані на діяльності Китаю у кіберпросторі, а також на кращому розумінні процесу прийняття рішень в цій країні та цілей, які ставляться.

сша китай

Державний департамент та Білий Дім посилюють відносини між країнами так-званого “Чотиристороннього діалогу з питань безпеки (QUAD)”: Австралією, Індією, Японією та США. Проте, ці військові, розвідувальні та дипломатичні зусилля все ще не вдалося ув’язати з економічною стратегією, що, у разі успіху, зможе об’єднати друзів та забезпечити конкурентну перевагу над Китаєм, який є провідним торгівельним партнером для кожної країни в регіоні.
Вірогідно, цей напрям американської політики окріпне протягом наступного року з урахування підвищення ролі економічних важелів управління державою в політиці США та їх союзників.


«Спостерігається підвищення ролі

економічних важелів управління

державою в політиці США

та їх союзників».


Торгівля, домовленості, санкційна політика, встановлення стандартів, інвестиційні режими та управління ланцюгами постачання є взаємопов’язаними складовими американської політики, які мають бути об’єднані ще міцніше для вирішення “китайського питання”. Безумовно, це буде пріоритетом в епоху бурного розвитку технологій та цифровізації. Сполучені Штати будуть продовжувати санкційну політику проти китайських технологічних компаній та будуть намагатися контролювати ланцюги постачання напівпровідників для уповільнення досягнення конкурентної переваги Китаєм у цій галузі.

Вони [США] усвідомлюють, що китайський Цифровий Шовковий шлях, трохи притиснутий зусиллями адміністрації Трампа з метою гальмування розвитку китайської мережі 5G, буде головним джерелом впливу Китаю на значній території країн світу, що розвиваються. Америка буде прагнути розробити нові правила цифрового дорожнього руху та заручитися для їх просування підтримкою більшої частини азіатських країн. Серед них, в першу чергу, буде Японія, яка хоче мати новітні цифрові технології для технологічного випередження Китаю. В сьогоднішній Японії Сполучені Штати також мають союзника, який серйозно занепокоєний зростаючою військовою міццю Китаю та її використанням для отримання контролю над сусідніми морями.

Крім того, Австралія успішно впоралась с китайськими санкціями і посилює свої наміри щодо необхідності стратегічного стримування КНР. Протистояння Індії з Китаєм на її власних кордонах зміцнило переконання в Нью-Делі, що стратегічне залучення до вирішення питань в Індо-Тихоокеанському регіоні має бути значно ширшим, ніж регулярна присутність на всіх ключових зустрічах.

Питання на майбутнє: чи зможе адміністрація Байдена, яка задекларувала прихильність до багатосторонніх відносин, конвертувати її в ефективну політику для створення коаліцій та побудови альянсів? Посилення QUAD, ефективна взаємодія з Асоціацією країн Південної Азії (ASEAN) та створення офіційних двосторонніх альянсів потребує постійної уваги. При такому підході регіон негайно відчує вплив великого сусіда. Привабливість китайської економіки має значне магнітне тяжіння. Відсутність чіткої економічної та торгівельної стратегії в Азії може значно ускладнити справи США в регіоні. Не зважаючи на специфічні обставини, які призвели до виходу США з Афганістану, залишається питання стратегічної надійності щодо американських обіцянок підтримки. Довіра Китаю в регіоні – низька, стратегічна самовпевненість багатьох країн – слабка, а віра в США ще повністю не відновлена.

ЄВРОПА
Європейці наразі колективно побоюються Китаю ще більше. Здебільшого комерційний підхід минулого поступився місцем більш прагматичному геостратегічному ставленню. Здатність Китаю “роздягати” країни ЄС, застосовуючи економічні та технологічні стимули, зберігається, але за цим наразі уважно спостерігають в ЄС і піддають відносини з КНР критичним дискусіям.

європа

Ратифікація Всеохоплюючої інвестиційної угоді (CAI) ЄС з Китаєм була призупинена після накладення останнім санкцій на деяких європейських парламентарів. Подібні угоди в майбутньому будуть аналізуватися ще ретельніше у зв’язку із застосуванням європейцями технологій економічного державного управління для захисту власних інтересів та просування своїх цілей на міжнародній арені. Запровадження стандартів у технологічній сфері стане найбільш важливим інструментом економічної дипломатії. Це стане ключовим елементом у відносинах з Китаєм та напрямом руху, на якому будуть як співробітництво з іншими країнами Азії, особливо з Японією, так і конструктивна взаємодія зі Сполученими Штатами.

«Запровадження стандартів

у технологічній сфері стане

найбільш важливим інструментом

економічної дипломатії».

Структури альянсів та партнерств будуть адаптуватися під більшу стратегічну самовизначеність у нестійкому середовищі. Традиційні союзники США усвідомлюють, що аргументи стосовно розподілу навантаження будуть висуватися Америкою все більш наполегливо, а її вихід з Афганістану, завдаючи поранення Південно-Азійській безпеці, пояснюється переносом фокусу уваги на Індо-Тихоокеанський регіон. В той же час, на фоні згаданого виходу багатозначна крилата фраза “Америка повертається” пролунала певним дисонансом. В цьому контексті нападки інших країн на США не припиняться через широко розартикульоване бажання зосередитися на внутрішніх справах. Водночас, союзники та партнери Сполучених Штатів мають бути більш екстравертними для визначення порядку денного співробітництва з Америкою, яке відповідає часу та буде сприяти розширенню взаємодії. Так-звана “конкуренція великих країн” є неминучою. В Європі – Росія, на Близькому Сході – Іран та в Азії – Китай будуть притягувати основну увагу.

Як наслідок, принаймні п’ять викликів безпеці будуть вимагати сконцентрованих зусиль у 2022 році.

По-перше, розробка технологічних стандартів, в яких будуть враховані важливі безпекові аспекти та заохочення до ефективного співробітництва у цифровій галузі є природнім пріоритетом, який витікає з напружених дебатів стосовно 5G.

По-друге, необхідне просування норм та законів, які б підтримували політику “відповідального кіберу” на міжнародному рівні, з урахуванням підвищення ролі кібернетичних спроможностей в національних стратегіях безпеки та росту кіберзлочинності.

По-третє, наявність достатнього потенціалу для проведення антитерористичних операцій залишається рівноважливою в Європі, на Близькому Сході та в Азії.

По-четверте, кліматична криза, поруч з питаннями навколишнього середовища та соціального захисту, має бути визнана безпековим питанням першочергового пріоритету з метою стимулювання відповідного міжнародного співробітництва. Водночас, ініціаторів цього засмучує комбінація існуючого націоналізму та геополітичної недовіри між основними державами-контрибуторами у глобальне потепління.

І врешті, по-п’яте, це переформулювання багатостороннього світового порядку, що, вірогідно, є пріоритетною метою зовнішньої політики адміністрації Байдена. Президент США прийняв Саміт на підтримку демократії у грудні 2021 року. Це, безумовно, стало святом великих переваг демократичних систем, але водночас залишило відкритим питання щодо переліку країн, які були запрошені, а які – ні. Як неодноразово підкреслювалося, належне державне управління без демократії безпечніше, ніж демократія без належного державного управління. Це важлива максима, яку потрібно пам’ятати з приходом до влади урядів, які прагнуть підігнати міжнародні відносини під шаблони, які їм зрозумілі з національного досвіду.

Домовленості легше досягти з тим, з ким ви вже згодні практично у всьому. Водночас ті, хто із натхненням захищає пріоритетність внутрішньої політики, мають бути уважними, щоб не стати занадто ексклюзивними у своїх міжнародних відносинах. Думка, що інші мають прийняти собі чиюсь внутрішню модель державного управління демонструє місіонерський запал, який у сучасному світі не сприймається. У кожному куточку світу є невдалі приклади країн, бажаючих експортувати їх державні, економічні та інші моделі іншим без урахування їх специфічних умов. Принципи належного державного управління як на внутрішній, так і на зовнішній арені можуть братися з різноманітних легітимних джерел.

УКРАЇНА
(від редакції журналу "Defense trends")

Слід врахувати, що на момент оприлюднення Лондонським Інститутом стратегічних досліджень (ЛІСД) свого “Стратегічного огляду - 2021” наприкінці жовтня 2021 року у запропонованому вам розділі “Стратегічні перспективи” Україна не згадувалася жодного разу, Росія – лише в контексті “головного болю” для Європи.
Втім масова концентрація російських військ навколо кордонів України та на її тимчасово окупованих територіях у листопаді-грудні 2021 року, загроза широкомасштабного вторгнення на територію нашої країни та, як наслідок, солідарна реакція демократичного світу і прямі переговори лідерів США та РФ стали підтвердженням припущень ЛІСД про надзвичайну складність передбачуваності розвитку обстановки та велику кількість подій, які можуть носити стратегічний характер.
У грудневому (2021) аналітичному огляді, спеціально присвяченому загостренню конфлікту на сході України, ЛІСД все ж таки вважає, що реальні наміри Росії, яка спричинила цю ескалацію, залишаються не до кінця зрозумілими.
Конфлікт на сході України жодним чином не можливо вважати “замороженим”. Війна низької інтенсивності на Донбасі все ще є стратегічним інструментом для РФ, який дає Москві потужне право вето щодо стабільності в Україні. Збройні сили РФ знаходяться у стані підвищеної бойової готовності для збереження за Росією цього статусу, а керівництво РФ проводить паралелі з подіями в Грузії 2008 року.
Водночас, фундаментальна проблема залишається незмінною з 2014 року: у Росії на сьогодні недостатньо стимулів для завершення цієї війни, а в України немає для цього належних можливостей.
Схоже, що Москва лише роздмухує тліючі жарини війни на Донбасі, не роблячи жодних зусиль їх загасити та, водночас, не бажаючи розпалити пекельне полум’я великої війни.

 «Україна має досягти реального

внутрішнього консенсусу щодо

своїх зовнішньополітичних пріоритетів

та забезпечити собі роль

регіонального лідера

в галузі безпеки та оборони».

Кремль чітко розуміє, що на сьогодні він знайшов дієвий інструмент протидії інтеграції Києва в європейські та євроатлантичні структури. Питання наразі в тому, як довго Росія зможе його використовувати.

З урахуванням таких поглядів одного з провідних світових аналітичних центрів, завдання України щодо пошуку свого місця у сьогоднішньому світі невизначеностей та непередбачуваностей виглядає досить ускладненим. Не зважаючи на задекларовану пріоритетність вектору зовнішньої політики та закріплене в Конституції прагнення бути членом найпотужнішої у світі системи колективної безпеки, голос Києва на міжнародній арені не звучить достатньо гучно та переконливо. Ключем до його посилення має стати зміцнення економіки країни та подальше нарощування її оборонног потенціалу, досягнення реального внутрішнього консенсусу щодо зовнішньополітичних пріоритетів країни з концентрацією зусиль на розвитку відносин зі справжніми стратегічними партнерами, такими як США, Велика Британія, Канада, Польща та Литва, та, як мінімум, набуття Україною статусу регіонального лідера, для чого, на нашу думку, є всі необхідні умови.
Украина европа
Отже, як вважають експерти ЛІСД, в той час, коли світ ризиковано коливається між старим правопорядком, який здається неналежно пристосований до сучасних вимог, та новим порядком, який ще має бути правильно спроектований та стратегічно сконструйований, важливо зробити наголос на нових правилах та нормах, що необхідні для більш ефективного управління світовим порядком у третій декаді ХХІ сторіччя. При цьому потреби щодо фундаментальних змін в міжнародному праві немає.

«У Росії на сьогодні недостатньо

стимулів для завершення цієї війни,

а в України немає для цього

належних можливостей»

В той же час, необхідність активної дипломатії для модернізації правових основ міжнародного порядку є нагальною. Мають бути вироблені міжнародні принципи, здатні підтримати здорові міждержавні відносини в цифровому віці з урахуванням транснаціональних загроз у період, коли відновлюється змагання між великими державами. Союзники та партнери мають розробити спільне стратегічне бачення і в подальшому мати правову сумісність для спільної роботи на “доцільній швидкості” і Україна не має залишатися на узбіччі цього шосе. Політики ж, які прагнуть побудувати “краще минуле” мають додати до їх зусиль спільний галас міжнародного співтовариства. В іншому випадку виконання їх внутрішніх завдань буде значно ускладнене подальшим загостренням обстановки у світі. Пандемія COVID-19 мала б підштовхнути світових лідерів до усвідомлення легкості розповсюдження глобальних загроз. Переосмислення екстравертності на службі у відродженої багатосторонності після нетривалого періоду сплячки буде потребувати неабиякої дипломатичної енергії, але, як говориться, “strategie oblige” (стратегія зобов’язує).

(за матеріалами Лондонського інституту стратегічних досліджень, оприлюднених у щорічному виданні “ Стратегічний огляд - 2021”)