Результатом дворічного дослідження експертів Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) став звіт, який містить важливу нову якісну оцінку кіберможливостей 15 країн, а також нову якісну основу для розуміння того, як ранжувати глобальні державні кібернетичні можливості.
У лютому 2019 року IISS оголосив у статті "Виживання" про намір розробити методологію для оцінки кібернетичних можливостей держав та того, як ці можливості впливають на національну безпеку.
Наприкінці червня цього року IISS оприлюднив звіт за визначеною методологією для оцінки 15 країн та зробив загальні висновки.
Цей звіт призначений допомогти країнам у прийнятті національних рішень у сфері розвитку кібернетичних можливостей, вказавши ті можливості, які найбільше впливають на національну безпеку у цій сфері. Така інформація може допомогти урядам та великим корпораціям при розрахунку стратегічного ризику та прийнятті рішення про стратегічні інвестиції.
У порівнянні з іншим організаціями, які розробили методології, де основна увага зосереджується головним чином на кібербезпеці, зазначена методологія є ширшою: вона є в основному якісною та аналізує ширший спектр кіберможливостей для кожної країни, включаючи те, як ця система перетинається з міжнародною безпекою, економічною конкуренцією та військовими справами.
15 досліджень представляють короткий огляд часу: національні обставини кожної держави, звичайно, будуть змінюватися, а кіберстратегії та інвестиції стикатимуться з проблемами з багатьох джерел, зокрема пандемії COVID-19. Тим не менше, для кожної держави більшість політик та тенденцій щодо спроможності, ймовірно, будуть тривати.
Дослідження проводились на тлі посилення міжнародної конфронтації в кіберпросторі. Для ілюстрації можна навести кілька опорних пунктів.
У 2015 році нова військова стратегія Китаю проголосила, що “космічний простір і кіберпростір стали новими вершинами стратегічної конкуренції”' між державами.
У 2016 році Сполучені Штати звинуватили російський уряд та особисто президента Володимира Путіна в втручанні у президентські вибори в США.
У травні 2019 року тодішній президент Дональд Трамп передбачив технологічну війну з Китаєм, якщо той продовжить свої злісні дії в кіберпросторі.
У березні 2020 року Трамп оголосив надзвичайну ситуацію в кіберпросторі, четвертий раз за п’ять років.
У квітні 2021 р. Китай назвав США “чемпіоном” кібератак. Через місяць на засіданні міністрів закордонних справ G7 учасники закликали Росію та Китай привести свою кібердіяльність у відповідність до міжнародних норм.
Звіт надає суттєві додаткові докази того, що для багатьох країн кіберполітика та можливості перейшли на головне місце в галузі міжнародної безпеки.
Країнами, охопленими цим звітом, є:
США, Великобританія, Канада та Австралія (чотири з союзників спецслужб “П'ять очей”);
Франція та Ізраїль (два найбільш здатних до кіберзв’язку партнери держав “П'ять очей”);
Японія (також союзник держав “П'ять очей”, але менш здатний забезпечити безпеку кіберпростору, незважаючи на його грізну економічну потужність);
Китай, Росія, Іран та Північна Корея - основні держави, що представляють кіберзагрозу для західних інтересів;
Індія, Індонезія, Малайзія й В’єтнам - чотири країни на попередніх етапах розвитку кіберможливостей.
Оцінка можливостей кожної країни проводилась за сімома категоріями:
• Стратегія та доктрина;
• Управління, командування та контроль;
• Основні можливості кібер-розвідки;
• Розширення прав та можливостей кіберзахисту;
• Кібербезпека та стійкість;
• Глобальне лідерство у справах кіберпростору;
• Наступальні кібер -можливості.
Сполучені Штати визначені єдиною країною,
яка посіла перше місце,
тобто США є лідером у розвитку
кіберможливостей у всьому світі
в усіх категоріях.
Країни другого рівня мають у деяких категоріях лідерські позиції у світі.
До цього рівня відносять: Австралію, Канаду, Китай, Францію, Ізраїль, Росію та Велику Британію.
Третій рівень - який включає Індію, Індонезію, Іран, Японію, Малайзію, Північну Корею та В’єтнам - має сильні або потенційні переваги в деяких категоріях, хоча в інших – мають суттєві недоліки.
Відповідно до звіту, США залишаються найбільш спроможною кібердержавою, головним чином завдяки значним інвестиціям та «чіткому політичному напрямку для досягнення національної кібер-влади» з середини 1990-х років. Крім того, США володіють можливостями кібер -розвідки світового класу з глобальним охопленням і посилюються інтегрованими партнерськими зв'язками з іншими державами з високою кіберздатністю.
Однак всюдисущість кіберінструментів, складність систем та цифровий захист США дали перевагу супротивникам та нехитрим кібер - технікам, спрямованим на підрив американської влади та компаній.
"Доктринальні зрушення, такі як наполеглива залученість та упереджений захист, покликані усунути цей дисбаланс", - пишуть автори. "Тим не менш, США добре працюють у всіх категоріях методології і є єдиними на першому рівні".
Союзники США мають потужну загальну кібербезпеку уряду та промисловості, а також потужні розвідувальні можливості та кіберінструменти з чітким політичним спрямуванням.
Американські супротивники - Росія, Китай, Іран та Північна Корея - хоча й здатні, але все ще відстають від провідних союзників США. Однак, якщо мова йде про суто наступальну здатність, у доповіді зазначається, що Росія та Китай, ймовірно, перевершують усі інші країни, окрім США. Крім того, автори відзначають ключові доктринальні відмінності між тим, як Росія та Китай ставляться до „наступальної кібернетики”, проти західних країн, таких як США.
«Як для Китаю, так і для Росії те, що Захід називає «наступальними кіберможливостями», є лише технічною складовою більш широкого потенціалу інформаційних операцій. Це лише один із засобів контролю над власним інформаційним простором і підриву протистоянь своїх противників у тому, що вони вважають постійним конфліктом ідей із Заходом", - йдеться у доповіді. "Тому це настільки ж озброєння пропагандистських машин цих держав і засіб створення та доставки "фейкових новин", як і засіб проникнення в критичну інфраструктуру противника".
Як наслідок, Росія та Китай можуть виділяти менше ресурсів, ніж США, на розвиток наступальних військових кіберможливостей, спеціально призначених для вилучення складної критичної інфраструктури та мереж під час конфлікту.
Будь -яка спроба більш детального ранжування в межах другого та третього рівня буде залежати від ступеня важливості кожної категорії.
На другому рівні, якщо поєднання кібер-класу світового рівня безпеки, кіберрозвідки світового рівня, складні наступальні кіберможливості та потужні кібер альянси вважалися ключовими, Ізраїль та Великобританія, ймовірно, були б зверху.
Як варіант, якби вирішальними факторами була сума ресурсів - як людських, так і фінансових, спрямованих на кіберпотужності, нестримна оперативна сміливість та повсякденний досвід здійснення інформаційних операцій із підтримкою кібернетики, Китай та Росія, ймовірно, були б провідними державами другого рівня.
Але в цілому, головним чином через те, що у Китаї зростає чисельність цифрових промислових потужностей, ми робимо висновок, що наразі тільки Китай на траєкторії приєднання до США на першому рівні.
На третьому рівні Малайзія була б найвищою, якщо б найважливішим критерієм був би рівень кібербезпеки. Якщо оперативна сміливість і досвід були ключовими, Іран був би провідною країною третього рівня.
Однак, з огляду на те, що Японія має провідну у світі високотехнологічну галузь, пов'язану з Інтернетом, експерти прийшли до висновку, що Японія найкращий кандидат у світі, щоб піднятися на другий рівень.
У доповіді також зазначається, що навіть наймогутніші країни намагаються сформувати міцні політичні рамки щодо кіберпростору.
"Динамічність кібернетичного середовища
(у технологіях, економіці, політиці та питаннях безпеки)
змусила провідні країни майже постійно
проводити переоцінку та перегляд ключових
стратегічних документів",
- йдеться у доповіді. "Наше дослідження підтверджує, що всі країни ще знаходяться на ранніх стадіях примирення зі стратегічними наслідками кіберпростору".
Крім того, що стосується військових трансформацій, автори стверджують, що, хоча кілька держав перейшли до реформування своєї армії, жодна держава ще не здійснила перехід до добре інтегрованих та розпорошених кіберможливостей для нападу чи оборони.
США, ймовірно, пішли найбільш далеко в цьому переслідуванні, але потенційну військову кібермогутність у 2030-х роках ще належить продемонструвати на практиці.
IISS має намір продовжити дослідження кіберпотужностей та вести експертний діалог з цього питання під керівництвом своїх команд у Берліні, Лондоні, Манамі, Сінгапурі та Вашингтоні. У наступних публікаціях IISS має намір провести більш глибокий аналіз наступальних кіберопепацій.
За матеріалами сайту https://www.iiss.org
Ексклюзивний коментар
Останнє десятиліття чітко окреслило суттєве зростання значення кіберпростору для усіх, без винятку, країн. І мова тут йде не лише про комунікаційні можливості та сервіси, які нам надають сучасні технології, скоріше йдеться про вплив кіберпростору та через кіберпростір на суспільство та економіку.
Сучасні технології виступають драйвером суспільно-політичних змін, недарма, експерти кажуть про феномен так званих «фейсбук революцій», який змушує авторитарні режими намагатись зміцнювати контроль над інтернет-простором.
З іншого боку, кіберпростір перетворився на ресурс, який визначає економічну могутність держави. Частка цифрової економіки в розвинених країнах вже перетнула 10% національного ВВП. За таких умов, забезпечення кібербезпеки стає питанням стійкості держави. Здатність захистити власні ресурси та заподіяти шкоду інфраструктурі противника без застосування традиційних сил та засобів ураження визначають геополітичну міць країни. Розвиваючи тезу Е.Тофлера, про те, що спосіб ведення економіки визначає спосіб ведення війни, зазначимо, що сучасна економіка стрімко рухається в он-лайн.
Зазначене дослідження є цілком репрезентативним й відображає основних гравців міжнародного кіберпростору. На жаль, Україна, попри те, що тривалий час є об’єктом потужних кібератак, деякі з них до цього не мали аналогів, як атаки на об’єкти енергетики у 2015 чи атака вірусу-шифрувальника NotPetya у 2017, що вплинув на світову економіку, лишається скоріше об’єктом ніж суб’єктом геополітики кібербезпеки.
На жаль, Україна лишається
скоріше об’єктом ніж
суб’єктом геополітики кібербезпеки.
Валентин Петров, к.політ.н., доцент, керівник служби Головного ситуаційного центру України Апарату РНБО України.